Дилема – десь на землі
останній раз...цей дивний вечір для нас
я залишаюсь один...тяжкий напевно час,
краплі сліз... а серце біль розриває,
чи ще побачу тебе себе я знав запитаю,
твої вуста... твій погляд незабутній,
мене схопили в полон і я забув про майбутнє,
минають дні... все поступово зникає,
але моє кохання не вмирає,
якби забути про всі мої бажання і мрії,
заплющить очі і вмить пригадую дні я,
коли ще вчора світанок ми зустрічали,
а вже сьогодні життя минає...
Мої провини...пробач всі мої образи,
коли я втратила тебе, я все відчула відразу...
пробач кохана за те,
що все не я проводжаю,
та знай... тебе лише люблю, лише тебе я люблю,
лише тебе я кохаю...

Десь на землі,
там де вітер співає тобі...
мою пісню...
руки чужі приголублять тебе,
а на серці так тісно,
десь уві сні я бажаю тобі,
хай збуваються мрії,
твої на землі,
де ніхто все тебе так як я...
не зігріє, не зігріє...

Я завжди розумів що важко бути без тебе,
але ти будеш моя, бо іншої не треба,
я не можу позабути твоєї краси,
причарувати могла мене лиш тільки ти,
ось так же губиш життя, живу й надії не має,
чому не я, а пісні про щастя співають,
чому все інший тепер чудові квіти дарує,
під ніжний подих ночей тебе він цілує,
нове життя розпочнеться,
як вітер води,
ти позабудеш мене як пісню давньої ноти,
забудеш літа, поцілунки,
я знаю...
їх не повернеш,
але життя йде далі...
Мої провини...пробач всі мої образи,
коли я втратила тебе, я все відчула відразу...
пробач кохана за те,
що все не я проводжаю,
та знай... тебе лише люблю, лише тебе я люблю,
лише тебе я кохаю...

Десь на землі,
там де вітер співає тобі...
мою пісню...
руки чужі приголублять тебе,
а на серці так тісно,
десь уві сні я бажаю тобі,
хай збуваються мрії,
твої на землі,
де ніхто все тебе так як я...
не зігріє, не зігріє...